Без назви

стою на самім перехресті свого з Божим...
мов безпорадний хрест при шлясі,– хто поможе...

– і повен шлях на гомін...
ним спомин йде, цей стогін.


качки по драговинню сумно-думно крячуть...
сльозами мої очі і вбачать, і вплачуть...

– усе, що вище журавлів...
той подих знаків і слідів.


воно життя, чи хрест мені,– куди подінусь...
і час такий, як сон важкий,– чи ще й прокинусь...

– злечу, безкрилий,– полетить...
зворожить, збожить мою мить.


зворушить цвіту ніжну піну...
вголубить час, обійме світ...

– і вміст злочинно-сонних літ...
вголубить...  зжаліє...  та злюбить.


от щоб самому полюбить,– усе, що є...
життям-зусиллям я мушу підійматись...

– лише внизу можливо домовлятись...
а де Любов,– Там Вишина Глибока Б'є.


од перехрестя, навпрошки,–
оця дорога...

– оця дорога
навпрошки до Бога...

Поділитись сторінкою: