Бувай!

Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..."

Вже розійшлися ми з тобою давно,
Я забуваю все так, ти заливаєш вино,
Бо ми хочемо забути про ті ночі і дні,
Що доводилось відчути і тобі, і мені.
А це кохання - дивне почуття,
Ця солодка хвороба людського життя,
Я пробачення не прошу, і ти не вибачай,
Просто кажу одним словом я тобі "бувай!.."

Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..."
Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..."

В себе питаюся: Чому, чому так завжди є?
Чи повернеться ще до мене почуття моє?
Чи повернуться, чи ні тії ночі і дні,
Що доводилось відчути і тобі, і мені?
Чи повернеться кохання - дивне почуття,
Ця солодка хвороба людського життя?
Я пробачення не прошу, і ти не вибачай,
Просто кажу одним словом я тобі "бувай!.."

Ти мене забувай...
Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..."
Бувай... Ти мене забувай...
Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..."
Бувай...

Чи повернеться кохання - дивне почуття,
Ця солодка хвороба людського життя?
Я пробачення не прошу, і ти не вибачай,
Просто кажу одним словом я тобі "бувай!.."

Ти мене забувай...
Не залишилося нічого, тільки одне "бувай..."
Бувай...

Поділитись сторінкою: