Турінська Плащаниця

То на плащаниці не квіти, а кров,
Що із ран святих на полотно спливає,
То сама любов, скатована любов           |
До людських сердець із полотна взиває.   | (2)

Приспів:
  Люди, мої, люди, що ж я вам зробив,
  Що на тую страшну муку заслужив?
  Кличуть мої рани вас до каяття,
  Щоби увійти вам у моє життя.

То на плащаниці не корони слід,
Що святії скроні терпінням вінчає.
То вінець терновий, що ним грішний світ   |
Підпис злоби на святім обрусі залишає.    | (2)

Приспів:
  Люди, мої, люди, що ж я вам зробив,
  Що на ту страшну зневагу заслужив?
  Кайтесь і моліться аж до забуття,
  Щоби увійти вам у моє життя.

Глянь на плащаницю, то не тінь віків,
Обриси знайомі зможеш уловити,
Що Христос, воскресши з мертвих, залишив,   |
Щоби в нього нам увірувати й жити.          | (2)

Приспів:
  Люди, мої, люди, все для вас зробив,
  Ні життя, ні крови моїх я вам не жалів.
  Киньте гріх і кайтесь аж до забуття,      |
  Бо для вас відкрив я двері вічного життя. | (2)

Поділитись сторінкою: