Змія

Я змію узяв на руки,
Подивився їй у очі,
З жала падає отрута,
Я змагатись з нею хочу:
Чий сильніший буде погляд,
І чия сильніша воля?

Ми на рівних у пустелі,
Ти і я – обоє голі.
Йде тринадцята хвилина,
Розвести не можем очі,
Вперто дивиться тварина,
Я чекатиму до ночі!

Поспішати не збираюсь,
Шансів вижити замало,
Що знайшла ти у пустелі?
Чи якраз мене шукала?
Я не пив води неділю,
Смак її давно забутий,
Замінити чимось треба,
Заберу твою отруту.

Я - змія, а ти - людина,
Вперше, мабуть у пустелі,
Ти зустрів лиху годину,
А мої думки веселі.
Забирай мою отруту,
Незабаром буде нова,
Я сміюсь тобі у очі,
Жаль, не розумієш мови.

Тут було багато різних,
Їхні кості сонце сушить,
Хоч і погляд в тебе грізний,
Я дивлюсь тобі у душу.
Потримай, чекати вмію,
А відпустиш, не ображу,
Не вкушу, чекати буду,
Доки сам під сонцем ляжеш.

Ну а зараз відпочину,
Потримай, як буду спати,
Перший той із нас загине,
Зможе довше хто чекати.

Поділитись сторінкою: