| |
Нас 52 мільйони було!
Скажіть, чому так різко впало це магічне число?
Та страшно не те, що не так нас багато,
Продовжують люди в Україні зникати.
Ще в 30-ті роки мільйонів 12 пропало,
Геноцид українців червоне зло влаштувало:
Дуже сильно тоді брати зі Сходу пострадали,
Kомуністи законно голодомором нас взяли.
Твій сон не вмирає! Вогонь в нас палає!
Вода обливає! Жили обриває!
Далі друга світова знову 7 цифр забрала,
Чому воїнів УПА в голос недавно згадали?
Репресовано немало, їх назад не вернути!
"Ізвєніте, не працює" - ми це не зножем забути!
Один, девять, вісім, шість,
Квітень місяць, число двадцять шість:
Чорнобильський зрив шокував всю планету
І рану відкриту до сих пір нашу їсть!
Твій сон не вмирає! Вогонь в нас палає!
Вода обливає! Жили обриває!
Забрати віру хотіли, не залишити надію,
Перетворити нас в рабів, з під носу вкрасти Країну!
На світі друзів немає - пора вже це доганяти,
Живемо в жостких умовах, лиш разом можем стояти!
Та виноваті не тільки вище сказані фрази,
Нам мішали і будуть такого роду зарази.
Ми між собою гриземся, рахуєм ворогом брата,
А з розкладом таким не зможем довго стояти!
Та наша нація сильна! Ми козацького роду!
А такому народу нема й небуде переводу!
Хватить кольором себе різним малювати,
Синьо-жовті наші очі, нащо ж їх міняти?!!
Твій сон не вмирає! Вогонь в нас палає!
Вода обливає! Жили обриває! Поділитись сторінкою: 
| |
