Як ішов я від свої дівчини

Як ішов я від своєй дівчини,
Світив місяць високо.
Вона мене вікном виглядала,      |
Чи зайшов я далеко.              | (2)

Ой, зайшов я штири мили поля,
Вона мене кликала:
Ой, вернися, моє любе серце,     |
Бо я буду плакала.               | (2)

Вертатися, моє любе серце,
А ти знаєш для чого?
Ой, був же я під твоїм віконцем, |
А ти мала єншого.                | (2)

Ой не мала, моє любе серце,
Ой не мала, не мала,
Просив мене корчик розмайрину,   |
Я віконцем подала.               | (2)

Не тре, було, моє любе серце,
Розмайрину давати,
Треба було, моє любе серце,      |
Не двох разом кохати.            | (2)

Поділитись сторінкою: