Скрипочка

Не співай же, скрипочко, ти не плач,
Ти душі моєї не розчулиш.
Струни срібні більше не зазвучать,
Пальці білі смичок вже забули.

Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою,
Про любов, про щастя, про діла,
Про усе таємне тільки з тобою!

Знала ти усі мої думки,
Розуміла всі мої капризи,
Розділяла радощі і сум,
Почуттів моїх незаймані репризи.

Я з тобою більше не поділюсь
Всім отим, що зачепило душу.
Наче струни там, і залягло,
Зазвучало, я ж мовчати мушу.

Більше, сестро, не співай же,
Не плач...
Не розтравлюй душу, прошу,
Молю...
Ти мені розрадою була,
А тепер мовчи, мовчи,
Мовчи...

Я з тобою говорити могла,       |
Як з своєю рідною сестрою       |
Про любов, про щастя, про діла, |
Про усе таємне тільки з тобою!  | (2)

Скрипочко, не грай, не грай,
Не грай!..

Не співай же, скрипочко,        |
І не плач... Не співай!         | (3)

Поділитись сторінкою: