Біля лугу зеленого

Біля лугу зеленого
Там криниченька стояла:
Дівчинонька воду брала,
До козака промовляла:

Якби мала довгі коси,
Вкрила б ними ноги босі:
Не страшні ранкові роси –
До милого серце просить!

Якби мала карі очі,
Чорні брови, як шнурочки,
Зчарувала б козаченька
Серед лугу опівночі!

Світи, ясний місяченьку,
Та й на трави, на покоси!
Візьми мене, козаченьку, -
Нехай мати воду носить!

Крутнув козак чорні вуса,
До дівчиноньки всміхнувся:
Візьму тебе, моя мила,
Як з походу повернуся!

Біля лугу зеленого
Напоїв він вороного,
Попрощався з дівчиною –
Поскакав козак до бою!

Поділитись сторінкою: