У Львові дощ

Листопадовий пил, уривок із сюжету,
Симфонія на тлі дощу,
А я іду о'пів чи двадцять на дев'єту
По стрийській у гумовім плащу.
Я на свою біду забув парасолю,
Бо так вже склався той сюжет.
Тролейбуси не йдуть, не пустять без пароля,
А тачки ми ставати не хотят.

У Львові дощ,
Дощ, дощ, дощ...

Годиною раніш я стиг подумать стаху,
А, може, би-сь удома сидів,
Бо змокнеш ні за гріш, дивись, як капить з даху,
Не хочете приймити Львів?
Кобіти йдуть сумні, як жаби в калабані,
Холодні мокрі та слизькі.
На свіжім паркані дошки повиривані,
А то були сухі дошки!

У Львові дощ,
Дощ, дощ, дощ...

У небі геть діра, на ратуш воду лиє
З понеділка, а вже четвер.
З-під вежі визира на всю оту стихію
Сумний демократичний мер.
Папери залива, нема на місці зама,
На стріх ведуть сліди кальош,
Хоч влада і нова, але погода така сама,
І от - собі роби, що хоч.

У Львові дощ,
Дощ, дощ, дощ...

Поділитись сторінкою: