Лаутаре

Він тут справ понаробив, йому вже соромно за себе.
Ну, і як же йому бути - він спитається у тебе.
"Рідна ненько Україно, вибачай, кордон перетинаю,
До Молдови у ночі з валізами тікаю..."

Тут він справжній Фет Фрумос, не те що Лаур Балаур,
Крутий, як Штєфан Челмаре, як Мірча Снєгур і Ромали,
Має файні спортивні штани, не гірші туфлі лакіровані,
Усі дівчата - свої, хоча якісь не слав'язовані.
Його всі люблять тут, куди не повернешся,
Його ім'я тримає майже кожний в своєму серці.
Дітей вже має пів Молдови і не вистачає,
І ось вночі він на Захід тікає, тікає...

В Європі світить сонце, і його тут всі чекали.
Виявляється не знав він, що його вже добре знали.
І черга простяглася, бачу, звідси до обіду:
"Молодці, хороші ви дівчата, не віддались сусіду!"
Для нього справа ця звична - він знає що робити,
Без справи наш герой ніколи не буде сидіти.
Європа на колінах перед ним вже голову схилила,
Коли його зустрінеш ти, він скаже: "Буна зіва!"

Поділитись сторінкою: