Куди?

Куди?
Чекай, випий води.
По що?
Літо звелось в ніщо...
Сімсот молодиць його чекало,
А вар'яту й того замало:
Борня з солом'яним списом,
А в очах верета-завіса.

Співанки вранішні зложили в покоси,
В хлів-стодолу чари поносим,
У вогонь долонь добре стрибати,
Заважають грати, - їх би здолати!

Іде!
Вже час знести мости.
Зажди, іржа з'їда сліди,
Понад місяцем скачем в погоні,
Зорепадів бояться коні,
Розривають скривавлені пута,
Щоб хвостату комету здобути.

Проводжали літо в гори туману,
Розганяли криком бридку оману,
У вогненний сніп радо стрибали,
Буревій ночей перемагали!

Співанки!..

Поділитись сторінкою: