Мирон

Запанував всерйоз мороз,
Полоскотав бридкі шибки,
Лапою хапає голос,
Що мені пошепки, то тобі навпаки.
Потайки журиться жура,
Сипле копну перлин на млин,
Голоду холодно і він
Просить у мельника хліб-бурштин.

Просто хова сова в'язку в запаску знов,
Шкіриться Безголов, колесом гнеться Бров,
Рушив за рішенням: "Дівко, прости, пусти!"
Мряка навішала паморозь на хвости.

Води лотоками гріють цебро-відро,
Гопкали-охали, повінню віднесло діда на моріжку,
Щастя в дрантивім мішку...

Полонини полон випиває голоси,        |
Приліг на ослон тамувати подих Мирон. | (2)

Запанував всерйоз мороз,
Полоскотав бридкі шибки,
Лапою хапає голос,
Що мені пошепки, то тобі навпаки!

Поділитись сторінкою: