Моя родина

Постаріли завчасно Батьки
Посивіло волося на скронях
Бо в тяжкі вони жили роки
Борючися за волю народу

В сорокові буремні роки
Вся родина за волю повстала
Тато Мама два наших Стрики
Москалям добру відсіч давали

Та знайшлись між своїми людьми
Яничари прокляті сексоти
Ворогам моїх рідних здали
А Стрики пострілялись в окопі

На Сибір на морози на лють
Повивозили моїх рідненьких
Ті прокляті московські кати
Що не люблять ні Батька ні Неньки

Не зломились в Сибіру Батьки
Бо надію на волю плекали
Народилися в них три сини
І надія ще більшою стала

Із Сибіру додому всі ми
Мов лелеки на крилах летіли
Були щасливі діти батьки
Бо давно вони того хотіли

Пролітали літа мов ріка
Діточки їхні стали батьками
Та на жаль вже рідненьких нема
Тільки пам'ять скорбота зосталась

Від тоді як не стало Батьків
Діточки розлетілись мов птахи
І нема кому кликати нас
До своєї рідненької хати

Все б на світі я зараз віддав
Щоб минуле на мить повернути
Хоч на хвильку рідненьких обнять
І пробачення в них попросити

Поділитись сторінкою: