Нема кохання

Дивно вдома, дивно на вулиці,
Плачу від щастя фальшивого,
Дай, життя, мені кохання, побачень
Ніжного, хтивого!
Знову бачу дивні малюнки на стелі,
Може заснула вже?
Знов на самоті, сама у пустелі,
Знову байдуже...
Я сміюсь від болю, я божевільна,
Я некерована
І звучать навколо розділені навпіл
Сонати Бетховена,
У дротах заплутались,
Дай мені гостре, усім заборонене,
У собі зламаю обмежений простір,
Залишіть мене!

Приспів:
Може, знову так? Може, знову все?
Знову трохи зле, все несправжнє!
Може, дивний знак, одинокий звук,
І серця стук нам про це розкаже?
Є усе, що треба, але нема кохання!

Дивні сни, незаймані зустрічі
Знову, вимкни мобільного,
Поясни, ми разом закінчим розмову
Фразою сильною?
Як завжди сама собі не належу,
Тобі подарована,
Розуму повільно стискаються межі,
Я зачарована.
І нема, не буде ні зараз, ні завтра,
Казка не моя,
Лихо тихо, впевнено, зовсім не варто,
Але не можу я.
Ти тримаєш міцно і впевнено,
Сумно до світла торкаюся,
Не втримав, зламав, ідеш геть,
Я сама залишаюся.

Приспів.

Поділитись сторінкою: