Над книжкою поезiй

Люблю не раз вертатись до старого табурету,
Де кiлька книжечок лежить, завинених в газету.

Коли з-за неба виринає нiч назустрiч дневi,
Мов спомин випливають iз полиць слова вишневi.

Слова, що пахнуть житом, сiном, сонячними днями,
Надиханi землею та навiянi вiтрами.

Слова, що вимрiянi у безсоннi, довгi ночi,
Коли стрiла натхнення, вбита в серце, їддю точить.

Зникають речi, розвiваютьсься довкола стiни.
Тремчу над книжкою у вiчностi холоднiй тiнi.

Поділитись сторінкою: