Спогади страждань

Ніч розсипається шматочками скла,
Котрі ранять серце і впадають в душу.
Кров падає з неба краплями дощу
І про морок оцей весь забути я мушу.
Промінь розрізав землю на частки,
Що в світлому кольорі повільно стікають,
Зорі розчинять надії в тумані,
Які в голові моїй повільно вмирають.

Приспів:
Павутиною питань спогади стікають
В стічну канаву, де їх більше не шукають.
Надія, пекло, прокляте чекання,
Ножем у груди... Все... Кінець стражданням...

Безтурботні мрії забутих переживань,
На які не варто більше чекати,
З розуму зводить бездумність думок,
Що змушують просто безмовно кричати.

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: