Нічка

Нічка темна знову наступила,
Знову я буду мучитись вночі.
Немає дімідролу,
- Привіт, моя мила, що знову забула ключі?
Знову маразм пожирає мене.
Якого дідька? Що за глюки?
І знову жаль аж за серце бере,
Ніби уві сні бачу твої руки,
Що торкалися до мене,
Тримали уві сні, нікуди не пускали
І бачу твої очі в яких я тонув, неначе в багні.
Але я знав: вони кохали!

- Говорить Київ. 5 година ранку.

І знову спогади, знову думки,
І знову в очах ця знайома картина:
Щасливі хвилини, радісні дні.
Я вмію кохати, все ж я людина!
Вмикаю я світло, ступаю до столу,
Беру старе фото. Розірвані дні!
З моменту приходу кохання й страждання
Знову з'явилася ти в моїм сні!

Нічка темна знову наступила,
Знову я буду мучитись вночі.
Немає дімідролу,
- Привіт, моя мила, що знову забула ключі?..

Поділитись сторінкою: