Сонце

За високі гори сонце відлітало,
Билося крильцями у небесну даль,
Я ж його так довго-довго проводжала,
Мабуть, серце знало, що прийде печаль.

Приспів:
Мамо, де ж те сонце, щоб спалило біль мій,
Щоб зігріло душу навіть у пітьмах?
Я ж без того сонця вже не буду вільна,
Вже не буду вільна, як прийде зима.

Вітер в моїх думах, ніч у кожнім слові,
А біля віконця не згаса свіча...
Може й не буває вічної любові
Та я ж бачу сонце у його очах.

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: