| |
Мліють мої губи і гудить моя кров,
Я знаю то, шо буде - буде знов, і знов, і знов,
І я ковтаю дим, ковтаю сірий дим,
Бо ти лежиш так близько, вся закутана у дим,
На шторі хтось із вулиці знов прoектує фільм:
Актори ті, шо грають там давно вже є німі,
Сліпі, і німі, сліпі, і німі, сліпі, і німі,
І відчувають нас.
Та гра є не надовго - просто треба мати час,
Я знаю твоє тіло, поїдаю його сам,
Не можу перестати, хочу ше хоча би грам...
Стікає нам по пальцях піт повільно, ніби віск,
Лови його, бо буде пізно, як загасне гніт.
Коли загасне гніт, коли загасне гніт.
Я топлюся на ліжку, ніби айсберг на вогні,
Я роблю дикі хвилі, та нашо вони мені?
Кричу на себе сам, бо точно знаю - то є гріх.
І граю з себе клоуна, і душу з себе сміх,
Я їм тебе, я їм тебе, я їм тебе,
І вже най буде - як є...
Секс - то є море з людей...
Моя апаратура вже нагрілася до сліз,
Хвилина ше, секунда ше, і я сповзаю вниз.
Мій голод забиває час повільно, ніби кат,
Я роблю то, шо хочу, то, шо неможливо вкрасти.
Дай ше мені, дай, дай, дай води.
Комп'ютер вже закинув всі програми і забив,
Мій мозок вже не дихає, бо дим його накрив,
Я вдихаю дим, з'їдаю дим, скакаю в дим,
Тільки ти не спіши,
Не хочу скоро втратити шо можна ше нести,
Не хочу віддавати то, шо тільки принесли,
Старий брехун на небі - місяць - кліпнув і пішов,
Здурив мене, а я повірив: дав і не знайшов.
Стоп, йди назад, стоп, мої м'язи кричать,
Моргає телевізор чорно-білим кіном,
Він хоче показати то, шо бачить тільки то,
Годинник собі став і механізми тихо сплять,
В кімнаті дуже тихо - тільки вени гудять...
Секс - то є море з людей... Поділитись сторінкою: 
| |
