| |
Моє серце рубай, так, рубай і без вагань,
І ти уже з іншими ділиш календар,
І та фата, бейбі бум, і місяць біля пальм,
Все розбив, як тоді розбив чайник тефаль.
Запам'яталась дата, як з букетом і так рада,
Але твоя двадцятка розщепила нас, як атом,
І був би татом, якби були досі разом,
Але не той мультивсесвіт за моїм вікном,
А як разом, квіти та вино,
Твоє тепло тоді так вабило, але й пекло.
А як вайб той вернути та зберегти?.. -
Мовчать у гуглі, не знає чат gpt...
Відверто у dіrect про те, як я сумую,
І твої сторіз ранять, бо досі ревную...
А я вгамую біль, що не мине ніяк,
Мені дійсно шкода, що в обіймах не я...
Уже з тобою не пара...
Хочу цього, чи ні,
Я, мабуть, досі кохаю,
А ти мене?.. Ні...
Віршами про кохання на поляні в КПІ
Шкодую, що не розповів, як в мене на душі.
Тебе не цінував та не звертав уваги,
Я досі на губах чую твою помаду...
І як не намагайся відмотати у пролог,
Всі дії марні, кохання пригнуло за борт,
І брав акорд мінорний, лірика до ранку,
Сердечко малював фарбами по асфальту...
Самотньо по парку, музика у вухах,
Наші місця, де тонули у поцілунках,
У грудях іноді ниє щемливо,
Тоді закутуюся знову в буденну рутину...
У тугу не порину, занотую всі проступки,
Ми уже чужі, не врятували мої шлюпки...
Люба, вибач за те, що не засейвив love,
Мені дійсно шкода, що тебе про*бав... Поділитись сторінкою: 
| |
