| |
Колись, як будеш зовсім ти стара,
А Він ані на день не постаріє,
У вікна гляне смерть, гукне: Пора.
Й життя тебе затримать не зуміє.
Ти вирушиш в дорогу - як була,
Туди не пронесеш уже нічого,
І вимовиш: Любов перемогла!
Хоч надто це болюча перемога.
В раю тобі назустріч вийде Він,
Поправить форму, кинеться в обійми,
І довго не вставатиме з колін,
А потім прошепоче: Все, ходімо!
Залишиться позаду і війна,
І цвинтар, і розлука, й божевілля.
Вам Бог наллє у келихи вина
І свідком буде вашому весіллю...
Колись, як зможеш бачити згори
Свою непереможну Україну,
Ти янголом до нас заговори:
Я з вами! Берегтиму! Не покину! Поділитись сторінкою: 
| |
