| |
Приспів:
Словам потрібен час,
Щоб долетіти до неба.
Тим часом я за нас
Молюся так, як за себе!
Словам потрібен сенс,
Одна із тих умов,
Що перетворить слово
На любов!..
Молюся за тебе,
Але молюся не тільки Богу.
І хто така, Бог?
В неї за мене немає тривоги.
Вічне сіяти нагадує,
А не буденне,
В побуті роби шо хочеш, - каже, -
Перед життям будь смиренним!
Ви із ним - не вороги собі,
А друзі найкращі!
Як природа плідний будь,
Не як людина ледаща!
Шось таке заповідає,
Що мене батьки ше вчили,
Лиш би слухати і чути
Все це вистачило сили.
Молюся за тебе, шоб бути
Поруч в наших думках,
Сили і натхнення дарую тобі
В твоїх віках,
У всіх твоїх минулих життях
І життях прийдешніх
Ми з тобою - тут однаково
Й гості, й тутешні.
Молюся за тебе й вболіваю
За твою мандрівку,
У моєму серці знайдеш
Для себе криївку.
Там назавжди прихисток
Для твого тіла й душі,
А наразі прийми в подарунок
Молитву й вірші!..
Приспів.
Молюся за тебе,
Але не прошу, а дякую
За час, коли ти посміхаєшся,
А не оплакуєш!
За час, коли ти знаєш -
Кожне життя є вічноживе.
Відтак не пересохне ніколи,
Завжди далі пливе,
Щоб дорогою до моря
Проплисти між берегами,
Оросити водою-любов'ю
Таких як ми із вами,
Щоб вернутися додому
В океан любові,
Відпочити й готуватись
В подорожі нові!
Молюся за тебе, бо вірю
В силу молитви, бо вірю
У вищі сили і не вірю
У гонитву між людьми.
Це щурячі перегони, не людські,
Людям вистачить сонця,
Як стане квіткам пелюстків,
І бджоли не зникнуть доти,
Доки будем дерева саджати,
Доньку й сина народити,
Шанувати маму й тата,
І хоч досі не боятись
Вчусь, інколи боюсь,
Але тільки не тоді,
Коли я за всіх нас молюсь!..
Небо все чує, навіть,
Якщо у відповідь тиша...
Та, коли ти собі світиш,
То й іншим світліше!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
