Я з ним попрощалась учора

Я з ним попрощалась учора...
Отак, остаточно й спонтанно,
Як справжня зухвала сеньйора —
Без криків, образ, філігранно.
Брехун! Обіцяв бути вірним.
Кохати. Співати романси.
Чаї попід вечір покірно
Варити із липи, як панство...

Казав, що ця осінь — для мене,
Це золото, мідь і графіти...
І клявся, що листя черлене
В метеликах може ожити...
Я вірила. Справжня дурепа!
Пекла кислі ябка на деку...
Аж, раптом, під ранок — халепа —
Присунув блондинку здалеку.

Обоє ходили подвір'ям.
Сміялись. Мочили пантофлі.
Кидались чи снігом, чи пір'ям,
Розвівши негоду... Всі мокрі.
Я вже не змогла то стерпіти,
Велись як шалені вар'яти —
Листопад і зимня кобіта,
Що сипле снігами по п'яти.

Я вмить розкусила аферу,
Прогнала обох аж за хвіртку.
Жду Грудня. Печу вже еклери.
П'ю чай. В самоті. Трохи гірко...
Я з ним попрощалась учора...

Поділитись сторінкою: