|
Скільки слів сказало небо,
Доки ти під ним лежав?..
Скільки снів побачив сонний,
Доки сни від себе відганяв?..
Пропустіть мене до нього,
Адже я йому ніхто...
Або пропустіть його на Землю,
Він сумує за нею... За нею...
Я не думаю про себе,
Як і про тебе, ну ми і ми...
В моє тіло знесли вітри
Всі на світі молитви...
І сотні слів, і сотні сліз,
І сотні сміху одиниць,
І сто бажань, чужих надій,
Якого чорта всі в мені?..
Ну і нічого...
Усі в мені, усі в мені...
Ну і нічого...
Усі в мені, усі в мені...
Ну і нічого...
Ну і нічого, ну і нічого...
Ну і нічого, ну і нічого...
Усі в мені, усі в мені...
Усі в мені, усі в мені...
Усі в мені... Ну і нічого...
Ну і нічого, ну і нічого...
Ну і нічого... Поділитись сторінкою:
| |