| |
Нехай усі говорять!..
Холодний вітер за плечі обіймав,
Я пам'ятаю, в той вечір ти сумував,
Комусь дзвонив і на когось так чекав,
Та як зловив ти мій погляд – серце вкрав...
Приспів:
Нехай усі говорять – крадіжка,
Тебе я закохала лиш трішки!
У тебе закохалась по вуха!
Пробач, мала...
Нехай усі говорять – це сором,
А ми з тобою плаваєм морем,
І хвилі нас здіймають угору.
Пробач, мала...
Срібло місяця манить, мене манить,
І тепер не зупинить, не зупинить...
Я попала у капкан минулих ран,
Поглинає, як туман, твій океан...
Руки, зорі і парфум, і вітру шум,
І так солодко на серці, зникне сум!..
Знаю, що не мій, та не маю протидій.
Я вже втратила свій сон, це твій полон...
В казки є фінал, і закінчиться наш бал,
Але поки дихаємо в унісон...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
