| |
Десь на набережній в Мукачеві,
Там, де душу виймає сакура,
Влаштував би собі побачення
Із собою з вісімдесятих я,
І спитав би у себе, хлопчика,
Що побачив мене дорослого,
Чи хотів би він стати голосом
Покоління тих, кому болить?..
Тих, хто не мовчить!..
Приспів:
Я не хочу ніколи існувати без імені!
Я не хочу ніколи засинати у камені!
Я нікому не буду віддавати ім'я своє!
Тим, ким я був, тим я і є!
Тим, ким я був...
Десь у Львові на Драгоманова
В паралельному з нами просторі
Побалакав би під каштанами
Із собою із дев'яностих я
І спитав би у того підлітка,
Що на мене спідлоба дивиться,
Чи хотів би він стати дзеркалом
Покоління тих, кому болить?..
Тих, хто не мовчить!..
Приспів.
Десь у скверику на Подолі я,
Видно здалека сяйво місячне,
Сів би випити під магнолію
Із собою десь із двохтисячних,
І спитав би себе, натхненного,
Що не дуже уважно слухає,
Чи хотів би він стати пам'яттю
Покоління тих, кому болить?..
Тих, хто не мовчить!..
Приспів.
Тим я і є!..
Покоління тих, кому болить...
Тих, хто не мовчить!..
Ми не хочем ніколи існувати без імені!
Ми не хочем ніколи засинати у камені!
Ми нікому не будем віддавати ім'я своє!
Ті, ким були, ті ми і є! |
Ті, ким були, тими і є! | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
