Айстри

Тьма на руках, тьма в рукавах.
Лиш вона, як день.
Сукні, підвал, сірий квартал,
Тьма поміж ребра заходить.

Хай смерть заходить, пісню заводить.
З царством аїда сукня дует.
Хтось поміж нами грає серцями,
Квіти краще в могилі ростуть.

А нам би час, що тільки в нас,
Хай йде назад, на амір'яд.
Зірок днів, ночей синів.
Чорні парфюми на смак як тортури.

Зі мною з народження в ногу ідуть
Вельветові айстри забутого майстра,
В безодню за ногу в пітьму заберуть.
А нам би час, що тільки в нас,
Хай йде назад, на амір'яд. Зірок днів.

Поділитись сторінкою: