Не пробачиш

Не кляни свою ти долю
І за мною так не плач.
Відпусти мене на волю,
А борги усі пробач.

Я ж кохав тебе так палко,
Думав, добре все роблю.
І тепер безмежно жалко,
Але волю я люблю!

Я, неначе вітер в полі,
Чи у небі вільний птах.
І не маю щастя й долі,
Хоч давно уже в літах...

Та по світові гуляю,
Хоч давно уже пора
Зупинитись, бо не маю
Ні кола, ані двора...

І даремно ти так плачеш,
Бо життя - воно одне.
Знаю, знаю, не пробачиш,
Бо кохаєш ти мене...
Знаю, знаю, не пробачиш,
Не пробачиш ти мене...

Поділитись сторінкою: