| |
Приспів:
Все мине! Все забуду,
Але я вже такою не буду!
Все мине! Все забуду,
Але я вже такою не буду!
Самотня сидить
Біля заплаканого вікна...
Самотня біжить,
А хто чекав на такий фінал?..
Та відтепер і назавжди
Навколо неї глуха стіна...
Самотня біжить,
А хто чекав на такий фінал?..
Доля підкидає нам щастя...
Доля підкидає нам біль...
Та ми розуміємо з часом,
Якби не страшно -
Всі карти на стіл!
Змитими дорогами іде
Там, де навіть поле не цвіте,
Шукає його погляд між людей,
Серед тисячі очей,
Та його нема ніде...
Вона хотіла бути сильною,
Здавалося б і все.
Не ховатися за спинами,
Сміятися в лиця,
Змінити цю стежину
На відстані й шосе,
Де просту людину
На швидкості несе!
Хотіла бути з тим,
З ким тепло перед сном,
Але знов той холод,
Хоча спека за вікном...
Та любов не втопиш
Ти нектаром чи вином,
Він дарував їй спокій
Своїм голосом...
Приспів.
Вона подивилась в небо,
Дощ умив її лице,
Їй нічого вже не треба,
Він пішов - і зникло все...
Де він є? Де він є?
Їй ніхто не скаже.
Де він є? Де він є?
Він пішов назавжди...
Їй так боляче одній,
Хоч і людно в пустелі,
Те, що було їхнім домом,
Тепер стіни і стеля!
Це не проходить безслідно,
Як не старайся забути
Бо коли шумно навколо,
Тільки його хоче чути!
От би хто сказав,
Коли закінчаться болі.
Вона поклялась
Не кохати нікого й ніколи!
Боляче і досі!
Знову холодна постіль,
Перед очима його постать...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
