Де ти, доле моя, бродиш?

Де ти доле моя бродиш?
Не докличусь я до тебе?
Доси можна пригорнути
Поле дикеє до себе. -

Вона скаче в чистім полі,
Кожух - з мертвого рабина,
А в руці наган блискучий
з ланцюжком з паникадила.

А онук рабина - покруч,
з шаблею що не зна жалю,
понад ними Чорний Прапор -
Старий світ іде на палю...

Де ти доле моя бродиш?
Чи в Сибіру, у неволі?
Тільки вітер чорний виє
в степу коло Гуляй-Поля...

Поділитись сторінкою: