Над рівниною захід в полях догорів...

Над рівниною захід в полях догорів,
Сяє зорями північ Поділля.
Я до тебе міста і пустелі пробрів,
Ти одна лиш була мені ціллю.

Сяє зорями північ Поділля.
Йде безшумно земля крізь галактики дим,
Відраховує кола повільно
І утримує нас притяжінням своїм.

Я до тебе міста і пустелі пробрів
Щоб по саду стежками простими,
Біля дому твого, по листві яворів
Твої кроки почути з своїми.

Ти одна лиш була мені ціллю.
Я у світі губив і знаходив твій слід,
Щоб у очі заглянувши милі,
Тихо кинути в двері відкриті: Привіт!

Поділитись сторінкою: