| |
Вже осипається малина,
Осінні дишуть холоди,
Моя любов, немов провина,
Твоя любов, як знак біди...
І я у відчаї безкрайнім
На схилі вогняного дня
Твої долоні зігріваю
Губами, наче пташення!..
Приспів:
Ти до мене прийшла
Не із казки чи сну,
І здалось,
Що зустрів я весну...
Ти явилась мені,
І здалося, що світ
Помолодшав на тисячу літ!..
Моя біда не в тій малині,
Не в журавлиному ключі,
А в тім, що інеєм жоржини
Припали сивим уночі...
Але в своїй надії грішній
На схилі вогняного дня
Твою любов я відігрію
Губами, наче пташення!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
