| |
Гортаючи фотоальбом,
Дивлюся в обличчя предків,
Повіяло щирим теплом
Від чорно-білих портретів...
Я бачу в їхніх очах
Радість і перевтому...
Усе, що було до нас,
Вмістили старі альбоми...
Фрагменти щастя і сліз
У фарбі затертих сепій,
Іду сторінками днів,
Неначе скошеним степом...
Людина приходить у світ
І пише альбом спочатку,
І наше довге життя за мить
Пролистають нащадки...
Приспів:
Все, що лишиться після нас,
Тільки гени і фотографії...
Все, що лишиться після нас -
Пам'ятні епітафії...
Слова і людське тепло,
Навіть правнукам відгукнеться
Слова, що на рівні духа,
На рівні серця...
На рівні серця...
Здається, що їхні дні
Були тільки чорно-білі,
Насправді у них серця
То гаснули, то горіли...
Кожен робив добро,
І помилявся, звісно,
Хтось клен посадив за вікном,
Від когось лишилась пісня...
Гербарій у сторінках,
Засохлий листочок клена,
Тримаю його в руках...
Що лишиться тут від мене?..
Може, потрібні слова,
Що комусь піднімуть крила?..
Хай скажуть про мене колись:
Вона Бога любила!..
Приспів.
Твої слова, Господь!
На рівні серця... Поділитись сторінкою: 
| |
