Де ти, мила моя?

Де ти, мила моя? Обізвись! Обізвись!
Ти із юності, люба, воскресни.
Нехай буде тепер, так, як було колись,
У квітучі поклич мене весни!

Ми з тобою підем у широкі поля,
Там, де жайворон в небі співає.
Заворожує усмішка ніжна твоя,
Серце б'ється і щиро кохає!..

Не забути мені твоїх синіх очей,
Не забути цілунків медових,
Шовковистих тих трав, мелодійних ночей,
Зорепадів рясних, смарагдових!

Я збирав у долоні ранкову росу,
Щоб її нам доволі напитись.
Розплітав тобі вітер русяву косу,
Я не міг все ніяк надивитись...

Де ти, мила моя? Обізвись! Обізвись!
Ти із юності, люба, воскресни.
Нехай буде тепер, так, як було колись,
У квітучі поклич мене весни!

Де ти, мила моя? Обізвись! Обізвись!
Я давно так на тебе чекаю...
Хоча наші дороги давно розійшлись,
До сих пір я тебе ще кохаю!..

Поділитись сторінкою: