Українське альфреско

Над шляхом, при долині,
Біля старого граба,
Де біла-біла хатка
Стоїть на самоті,
Живе там дід та баба,
І курочка в них ряба,
Вона, мабуть, несе їм
Яєчка золоті...

Там повен двір любистку,
Цвітуть такі жоржини,
І вишні чорноокі
Стоять до холодів.
Хитаються патлашки
Уздовж всії стежини,
І стомлений лелека
Спускається на хлів...

Чиєсь дитя приходить,
Беруть його на руки,
А потім довго-довго
На призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба –
Це коли є онуки,
А в них сусідські діти
Шовковицю їдять.

Дорога і дорога
Лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде
Тим шляхом золотим.
Остання в світі казка
Сидить під образами.
Навшпиньки виглядають
Жоржини через тин...

Поділитись сторінкою: