| |
Приспів:
Цей світ потребує краси
Справжньої, як посмішка доці...
Проси - і світ надасть сил,
І ввійде у кров твою сонце!..
Всі ми переплетені планетами,
З'єднані єдиними тенетами,
Різні такі, різні такі... Тільки,
Серед таких є не таких скільки?
Сховані від поглядів за усмішки,
Граємо емоціями у сніжки,
Там, де краса, там, де краса в серці,
Все набува, все набува сенсу!
Приспів.
Ввійде у кров твою сонце!.. | (4)
Що в тобі такого є, що колихає світ?
Так чому ти віддаєш своє і топиш цей лід?
І просто намагаєшся змінити людей,
Бо в тебе є життя одне, ти знаєш щось іде
І він точно приведе всіх до сонця,
А воно проллє своє світло на таємне.
Тоді всі дістануть зі схованки те, що ховали,
Адже Бог нас створив недаремно.
Всі, як свічки, світло прекрасне у кожному!
Ми себе покажемо - і справді переможемо!
Своє знайдемо місце, ми і є чиста вода,
Там би кожен найкраще людям віддав!
І прихований шрам вже не змінить минуле,
Любов, що ломали, трощили й гнули,
Міняли місцями прекрасне й жахливе,
Хай змиє сльозами несправжнє ця злива!
Приспів. (2)
Ввійде у кров твою сонце!.. | (4)
Щоб завдати болю, треба зовсім мало сил...
Щоб сягнути неба, треба зовсім мало мрій...
Все забудеться і все збудеться, все зцілиться!..
З'єднані у хвилю в людей рвуться голоси,
Сповнені любові, сподівання і надій!..
Не ховайте нас! Не принижуйте! Покажіть нас!
Речитатив:
Привіт, моє тіло. Хочу поговорити з тобою:
Мене навчили тебе не любити,
Навчили, що бісять твої складки і твоя плоскість.
Навчили не любити свої ноги, не від вух,
Тому й не для танцполів.
Навчили замальовувати всі везувії на обличчі,
Та навчили хотіти себе змінити.
Тіло, ти не втискаєшся у рамки,
Але я не хочу утягувати, зашпакльовувати,
Ненавідіти, хотіти перекроїти.
Я тебе приймаю і я хочу тебе любити!
А ще показати, хочу бачити різні тіла, такі ж
Бездоганні диспропорції рамок краси як і моя.
Тіло, я хочу поговорити:
Давай себе любити! Покажіть нас! Поділитись сторінкою: 
| |
