А я стою й дивлюся на сніги

Передмова:
   Дрімучий світ. І раптом – добре, й легко,
   І просто так. Колиска і крило.
   Ми всі ще – час. Ми близько і далеко.
   Ми любим біль. Нас довго не було. 


А я стою й дивлюся на сніги,
Дивлюсь на море і дивлюсь на себе.
Спасибі вам, і друзі, й вороги,
спасибі за компанію під небом.

Життя своє природі віддаю.
Циганка-осінь з душ виймає кулі,
І зло простить і доброту чиюсь,
Всміхнувшись до майбутнього й минулого.

Скрізь чоловік, мадонна і дитя.
Хтось із Венери впав, розкинув руки,
хоч розпинай на кожному Христа.
І думка, наче думав, що в світах
Триєдне щастя й триєдина муко.

А я стою й дивлюся на сніги,
дивлюсь на море і дивлюсь на себе.
Спасибі вам, і друзі, й вороги,
спасибі за компанію під небом.

Поділитись сторінкою: