| |
Я сорок років кружляв по цій пустелі,
То відчинялися, то зачинялись двері,
То руйнував, то знову будував мости,
Аж поки з мороку не намалювалась ти...
Тобі це вдалося. І як ти встигаєш
Переорати разом усе, що я маю
Те що зберігаю, тримаючи в собі,
У ляді, де ніколи і нікого взагалі?..
Таких, як ти, палили ще триста років тому,
Я не наполягаю, ти ж ніби не при чому,
Але куди би ми не ішли, з тобою було слизько,
Ти, ніби янгол, хоча літаєш низько...
Я шукаю, я тебе шукаю!..
Ввечері знайду, а вночі злякаю!..
Ти забронювала столик у моїм житті,
Замовила все, випила все, лишила у смітті,
У твоїм покритті не знайти сигналу,
Я розрахувався, але цього замало...
Донедавна я любив цей світ,
Донедавна я прокидався рано,
Посміхався і обійми не боявся розкривати,
Тепер я світ новий почну із тебе будувати!..
З усіма проблемами, що довелось долати,
Вважав за необхідне я просто переспати.
Ти - теж проблема. І ось дилема:
Як ми прокинемося – разом чи окремо?..
Я шукаю, я тебе шукаю!..
Ввечері знайду, а вночі злякаю!..
Де поділись янголи?.. Де вони?.. Де вони?
Хором у неба запитали демони...
Де ваші янголи?.. Де вони?.. Де вони?..
Вночі у неба запитали демони... Поділитись сторінкою: 
| |
