Буває так

Буває так, що сльози висихають
Іще до сонця першої свічі...
Зібрало небо хмари в темну зграю,       |
Ніхто й нікого більше не питає          |
Про дощ, про сніг і стрільбища нічні... | (2)

Спадають мокро чорні фами долі,
То не сльоза, то скапує мороз...
О, дайте хоч краплинку нею долі,
Всі груденята зморені та кволі,
Бо куля гостра йде не повз, а проз!..

Та пізно, пізно забіліли ночі,
Багаття ранку холодом пече
І вже на плачуть, ні, не плачуть очі,   |
Пробите серце онде кровоточить,         |
Стікає біль на мамине плече...          | (2)

Поділитись сторінкою: