Мамина хустка

Мамина хустка,
Засіяні квіти по полю
Цвітом любові.
Там - спокою, ніжності храм.
Квіти життя,
Що безжально мережили долю
І з полотна, мов дитя,
Посміхалися нам.

Мамина доля, мов ниттю,
На плечі лягає,
Згасли літа,
Закурликали в них журавлі.
Пісня натруджених рук
Лине з рідного краю,
В пам'яті будуть
Одвічні буденні жалі.

Мамині квіти
Вели у життєві світанки
І вистеляли дороги
В далекі світи.
Тихо молитвою
Благословляли на ганку.
Мама і хустка, і квіти,
Їм - вічно цвісти.

Поділитись сторінкою: