Дощі з гостей прийшли

Дощі з гостей прийшли,
Лягли на душу,
Чомусь печуть
Холодні почуття.
Тих крапель сутність
Віднайти я мушу
Над тайною
Вчорашнього життя.

Збагнуть себе
Ми прагнемо з дощами,
Бо так душа світлішою стає.
Якби ми знали,
Хто стоїть за нами,
Як ті дощі земля
Щомиті п'є.

Здається, знов хтось
Хилиться до мене,
Крізь мокрий плащ
Крадеться теплий дощ,
Дрібний листок
Немов паде із клена,
Зректися хоче від наруги площ.

І знову дощ паде
На мокру душу,
Та крізь дощі
Веселка гріє день.
Той спогад
Я ніколи не порушу —
Святу красу омріяних пісень!

Поділитись сторінкою: