|
Не забуду ніколи той казковий вечір,
Червоніє червень, щось на вухо шепче,
Ти така цікава, ти на них не схожа,
Ми як переможці серед перехожих.
Це навічно, знаєш, це розіб'є стіни,
Почуття, що завжди добавляло сили,
Я не знав, що так може бути знову.
Помовчи, подумай, припини розмову.
Дві душі, дві долі назавжди зійшлися,
Забувай минуле, розцвітай, не бійся,
Замінуй все те, що ламало руки,
Це нове життя, чуєш серця стуки.
Світять ліхтарі, засина столиця,
Темнота сховає всю пчаль і лиця,
До ранкових фраз ми потонем в тиші,
Непотрібно слів, треба дещо інше...
Приспів:
Тихий вечір тихо шепотав про вічне,
Ліхтарі коханим замінили свічі,
Назавжди удвох, назавжди щасливі
Бо кохання щире - то велика сила!
Просто дві людини, що любили ночі,
В нього дивні вірші, в неї світлі очі,
Є до ранку час, ну ранок рано,
Бездоганна ніч, все так бездоганно.
Місто манить тих, хто не затих у парках,
Хоч пусті кишені та скарби ці арки,
Подарунки, зорі - забирай, твої всі,
На таксі немає, ми підем по сіті.
Не спіши, не треба, в нас потреби інші,
Почекаю дотик, почитаю вірші,
У яких себе ти знайдеш звичайно,
Ну, а дома потім дочитав за чаєм.
Ми усе здолаєм, ми пройдем по мінах,
Вже світанок близько, ну, привіт, рутина,
Відчиняю двері - на плиті вже чайник,
Ти моя назавжди, а я твій, звичайно!
Приспів. Поділитись сторінкою:
| |