| |
Як гарно пахне ностальгія молодих,
Свобода слова, твоє право на мовчання,
Твій світ поділений на добрих і на злих,
В свої тринадцять, двадцять три і до звикання...
І після нас, таких вар'ятів малюків,
Ти в банк, він - панк - і всі дороги розійшлися,
Субота – день самотній хоч і вихідний,
Дивани, чай, дорога... не жени, не злиcя.
Життя розкидає по різних фронтах,
Де в світі одному ми зовсім не спільні,
Я бачу весь світ в твоїх дивних очах,
Я вільний упасти, злетіти не вільний.
Я наче тепло навесні...
Приємний, але нестабільний
Афіші юності, знайомі імена,
Тепер ти скиглиш винятково у подушку,
Ти є десь там, але в житті тебе нема,
Я знаю, де ми загубили свої душі,
І діти нові, покоління непростих,
Наснаги вистачить сьогодні лиш на заздрість,
Все просто так, непросто тільки для дурних,
Ми стати правильними, зовсім не боялись...
Як гарно пахне ностальгія молодих,
Шокують очі їхні витончені рухи,
Відрада тим, заради кого жити звик,
Реклама тим, у кого надто чисті руки.
А далі ми... пограєм знову у життя,
Ти в банк, він - панк - і йомайо як облажались,
Чарівні посмішки на скривлених вустах,
Ми - кораблі, які до мрії не дістались... Поділитись сторінкою: 
| |
