| |
Йшли корови із діброви,
А овечки з поля.
Виплакала карі очі,
Край козака стоя.
Ой, куди ж ти од'їжджаєш,
Сизокрилий орле,
А хто ж мене та без тебе
До серця пригорне?
Пригортайся, дівчинонько,
К другому такому,
Та не кажи тії правди,
Що мені самому.
Як же мені, козаченьку,
Правди не казати:
Він пригорне, поцілує
Та й стане питати.
Нема в саду соловейка,
Нема щебетання,
Нема мого миленького -
Не бере й гуляння.
Хилітеся, густі лози,
Відкіль вітер віє.
Дивітеся, карі очі,
Відкіль милий іде.
Хилилися густі лози
Та вже й перестали.
Дивилися карі очі
Та й плакати стали. Поділитись сторінкою: 
| |
