За річкою, за Дунаєм

За річкою, за Дунаєм дівчина стоїть,
Біля неї гарний хлопець на коні сидить.
     "Плив я річенькою, плив
      Та й до берега приплив,
      Та й до тої дівчиноньки,
      Котру я любив”.

"Ой дівчино, ой рибчино, ти серце моє,
Скажи мені щиру правду, чи любиш мене?
      Скажи правду ти мені,
      Що на серці є тобі?
      І чи ти мя вірно любиш,
      А чи, може, ні?”

А вже хмари наступали і громи гудуть,
А вже мою дівчиноньку до шлюбу ведуть.
      А на серці є туга –
      Любить іншого вона.
      "Що ми з того, що ти гарна,
      Коли не моя”.

Поділитись сторінкою: