А зозуля кує

Я додому іду, я іду до тієї хатини,
Де, як маковий цвіт, промайнуло дитинство моє.
За літами літа пролітають ключем журавлиним,
А зозуля кує, а зозуля кує...

Я додому прийшов, я прийшов до тієї хатини,
Що давно вже нема, тільки ясен стоїть на виду.
І здалося мені, втерла очі краєчком хустини
Біла вишня в саду, біла вишня в саду.

Де б на світі не був, я вернусь до тієї стежини,
Що в дитинство веде і спокою душі не дає.
За літами літа відлітають ключем журавлиним,
А зозуля кує, а зозуля кує...

Поділитись сторінкою: