Мистецька доля

Я вертаюсь до хати, до криничних джерел,
Де старенька вже мати — наче сонце ясне,
За плечима — скарб літа й щастя райського сум:
Я вертаюсь до хати, мов на крилах, лечу.

Приспів:
Україно моя — зіронько вечорова,
Калинова снага й веселкові дощі.
Україно моя — строге батькове слово...
Ніжний трепет душі...

Побратимів багато — щирих справжніх нема,
Там розкішнії шати — тут домівка одна,
Галереї, і слава, і скептичний глядач...
Чом же, чом, моя доле? – у душі гіркий плач?..
Плач...

Приспів.

Присудила фортуна найскладнішу з доріг,
Між любов'ю і благом й досі вибрать не зміг.
Цінні теми, проекти, та найдорожчий один:
Донести Україну у далекі світи!

Приспів.

Поділитись сторінкою: