Чаклунка

У тьмяному світлі свічок,
Серед своєї кімнати,
Вона, розчесавши волосся,
Готова була чаклувати.

Готова була відкривати
У світ дивний двері скрипучі.
Тихенько-тихенько співали
Щось губи її жагучі.

І вітер зірвав довгу тишу,
Але свічки загасити не зміг.
Кружляючи, на піску вишив
Орнаментом Сонце, орнаментом сніг.

У тьмяному світлі свічок,
Серед широкого поля,
Вона зрозуміла, що годі
Випробовувати долю.

Рум'янцем укрилась вишневим,
Вплела у косу довгу стрічку,
Вийшла під небом серпневим
І кинулась з берега в річку.

Поділитись сторінкою: