Пси свободи

Я бачу псів,
Які ідуть під дощем,
Мокрі, страшні,
Смішні химери
Із сумними очима.
По калюжах,
Збиваючи лапи,
Зриваючи кігті,
Примари міста
Ідуть вперед!

Під холодним дощем,
Який з рваного неба
Падає додолу,
Змиваючи весь бруд
Старих будинків
Та іржавих вулиць,
Змиваючи сльози
З очей собак,
Які прямують
Невідомою мені дорогою!

Вони просто йдуть,
Не озираючись назад,
Не звертаючи увагу
На стіни, паркани,
Холодний дощ.
На тих, які стоять
Зі шматком ковбаси,
І намагаються їх заманити,
Щоб вони
Хоч на мить зупинились!

Горді пси, які просто йдуть
Під дощем вперед!

Поділитись сторінкою: