| |
Дощова відчайдуха,
Краплі об асфальт глухо розбиваються,
Вижити намагаються, але ні...
В житті так не буває: лише сантиметра
Не вистачає, щоб на землю впасти.
Сьогодні ж закінчу текст, вистачило пасти.
Головне, щоб не так, як у хай-хай холодний чай...
Віддай, адже це моє. Я мовчу тільки дощ, як з відра ллє.
Теми затерті до дир, краплі падають на папір,
То не сльози на обличчі, то дощ, або ні, грим,
Тільки підвіконня так і залишилося пустим.
Відпусти! Спалено всі мости!
Прости, пробач я ще у полоні, не на Оболоні.
То не про мене, то про іншого поета,
Я і досі чекаю свого сета.
У двобої з мікрофоном в мене вийшло, я зміг,
Тільки не зрозумів: програв, чи переміг.
Світло у чужих домівках тухне,
Ну, а я чекаю, поки дощ вщухне,
Поки дощ вщухне, поки біль вщухне, поки дощ...
Приспів:
Десперадо, |
За вікном злива. |
Десперадо... |
Може, переможемо? |
Цілком можливо. | (4)
Вовченя занадто довго гризло ґрати,
Хоч грають всі, та я не звик за правилами грати
І досі почати ще не встиг, відчуваю вже фінал,
Я не чекаю оплесків, лише пустий зал...
Єдиний мій прихильник встановлює свої закони,
Відчайдушний крик, є один-два мікрофони.
Нова роль - звик. Король без корони зник давно...
Пароль відсутній - мені все одно.
Краплі дощу облизую вікно, наче плечі скло,
Мені всього замало. Слухаю дощ - сумно стало.
Я не вмирав, поки моя скрипка грала,
Я не спиняв емоції, поки вона не впала.
Остання крапля на долоні і все скінчилось -
Я не в полоні більше, не довго залишилось.
Що там буде краще, я вірю, там буде краще.
Мене нема на підвіконні - впав униз дощем...
Приспів.
Десперадо...
Цілком можливо, цілком можливо,
Цілком можливо, цілком можливо...
Приспів.
Цілком можливо, цілком можливо,
Цілком можливо, цілком можливо... Поділитись сторінкою: 
| |
